Поки українські військові тримають фронт і воюють за виживання держави, у тилу тривають інші, не менш цинічні бої – у судових залах. 16 грудня 2025 року у Шевченківський районний суд міста Києва суддя Андрій Анохін ухвалив рішення, яке викликало чимало запитань щодо реального ставлення судової системи до військовослужбовців у період війни. Суд фактично став на бік колекторської компанії, погодившись на стягнення коштів з військового, попри прямі законодавчі гарантії соціального захисту.
Про це повідомляє антишахрайський проєкт “190”, рішення суду.
Історія почалася ще наприкінці 2022 року, коли громадянин, який на той момент був цивільною особою, уклав кредитний договір із мікрофінансовою компанією на суму 6000 гривень. Невдовзі після цього він став військовослужбовцем і з січня 2023 року проходить службу. Право вимоги за кредитом згодом було продано колекторській компанії ТОВ «Новий Колектор» – звична схема, у якій борг миттєво перетворюється на інструмент тиску.
Колектори, не зважаючи на статус боржника, звернулися до суду з вимогою стягнути понад 33 тисячі гривень, більшість з яких становили відсотки та комісії. Військовий наполягав: закон прямо забороняє нарахування будь-яких фінансових санкцій під час проходження служби, і визнавав борг лише в частині, що виникла до мобілізації.
Суд формально погодився з тим, що під час служби відсотки й комісії нараховувати не можна. Однак далі почалася знайома юридична акробатика. Суддя дійшов висновку, що оскільки кредит було взято до початку служби, то колектор має право стягнути всі нарахування за «довоєнний» період, а також основну суму боргу. У підсумку з військового постановили стягнути 9438 гривень заборгованості, 1000 гривень витрат на правничу допомогу та понад 2400 гривень судового збору.
Фактично суд визнав: військовий має соціальні гарантії, але лише настільки, наскільки це не заважає фінансовим інтересам колекторів. Закон про захист військовослужбовців у цьому випадку був застосований мінімально – рівно настільки, щоб формально не порушити його букву, але повністю проігнорувати його дух.
Це рішення – чергове нагадування, що для окремих суддів війна залишається лише фоном, а не обставиною, яка вимагає особливої чутливості та справедливості. Поки одні ризикують життям на передовій, інші в мантіях ретельно зважують, яку частину боргу все ж можна «законно» стягнути з військового, щоб колекторський бізнес не залишився в накладі.