Перепиши цей текст в новинному стилі:
Read in English
Друг російських олігархів Романа Абрамовича та Петра Авена, уродженець Риги, онук так званого «червоного латиша» Михайло Зелігман — чи здатен він змагатися з впливом російського нафтового функціонера Ігоря Сєчіна?
Мільярдер-сибарит Міхаїлс Ліпманович Зелігманс (Михайло Зелігман), який роками курсує між Монако, Лондоном, Ригою та Москвою, розбагатів зовсім не в радянській Латвії, де народився й виріс. Він закінчив ризьку 21-шу школу на вулиці Томсона й вважався вундеркіндом із яскраво вираженими здібностями до точних наук. Це пояснюють родинним бекграундом: його дід, Міхаель Зелігманс, був відомим у Латвії інженером-електриком і за СРСР обіймав посаду заступника наркома промисловості Латвійської РСР.
Однак у велику політико-бізнесову гру Зелігман вийшов не завдяки родинним зв’язкам у Латвії. Його батько Ліпман Зелігманс після відновлення незалежності країни зайнявся бізнесом і увійшов до правління латвійської фармацевтичної компанії «Гриндекс». Сам же Михайло зробив кар’єру насамперед через контакти в Росії. Важливу роль відіграв російський науковець, доктор технічних наук і ветеран РЖД Зіновій Славінський, разом із яким Зелігман отримав кілька патентів у сфері залізничних технологій.
Разом зі Славінським він піднімався на Ельбрус — найвищу вершину Росії. Фотографії з цієї експедиції збереглися попри те, що бізнесмен практично повністю зачистив публічні архіви свого життя. У певний період Зелігман навіть постійно мешкав у Москві — на Ізмайлівському шосе — і пересувався містом на Audi A6. Саме там він увійшов у нафтовий бізнес, ставши трейдером і власником компанії Concept Oil Services, зареєстрованої в Гонконзі.
Завдяки цьому він опинився у вузькому колі російської політичної та бізнес-еліти. Його контакти простягалися до тодішнього міністра енергетики РФ Олександра Новака, а також керівництва «Башнефти», ТНК-BP, «Транснефти» та «Сургутнафтогазу».
Невдовзі Зелігман залишив Москву, перебрався до Лондона, а згодом — до Монте-Карло. Як саме йому вдалося конвертувати російські зв’язки в життя глобального мільярдера — питання без однозначної відповіді.
Спільний патент
Саме тісна дружба латвійця Зелігмана з російським професором Славінським і їхні спільні сходження на Ельбрус дозволяють частково відновити біографію бізнесмена, який намагався максимально приховати своє минуле. Збереглися, зокрема, кілька фотографій 2016 року, коли вони разом здійснили підйом на вершину та відзначали 85-річчя професора.
Російський професор Зіновій Славінський та уродженець Латвії Михайло Зелігман підтримують багаторічні зв’язки.
З’ясувалося, що Зелігман є співавтором низки патентів, зареєстрованих у Росії разом зі Славінським. Зокрема йдеться про розробки у сфері промислової логістики та залізничних перевезень.
Серед них — патент на «способи навантаження труб», який описує методи ефективного транспортування великогабаритних промислових вантажів. Розробка була оформлена саме в російській юрисдикції.
Спільний патент
Ще одна спільна розробка Михайла Зелігмана та російського професора Зіновія Славінського — патент на конструкції залізничних вагонів, зареєстрований у Росії у 2004 році.
Документ стосується кузовів вантажних вагонів і спеціалізованих платформ, призначених для перевезення різних типів промислових вантажів. Розробка також була оформлена в російській патентній системі.
У патентній документації та бізнес-реєстрах, пов’язаних із цими розробками, регулярно фігурує позначення LV, що вказує на зв’язок із Латвією.
На вершині Ельбрусу
Імовірно, саме професор Славінський проклав своєму латвійському знайомому шлях у наукових та політичних колах Російської Федерації. Але що ще об’єднує цих двох підкорювачів гірських вершин?
Передусім — спільне минуле. Прізвище Зелігман неодноразово фігурує в архівних документах, пов’язаних із Ризьким гетто та депортаціями періоду Другої світової війни.
Михайло Зелігман виріс у Ризі та зберіг ділові зв’язки в Латвії, однак основні операції його компаній нині проходять через міжнародні офшорні юрисдикції. У самій Латвії він позиціонує себе як меценат і очолює фонд Uniting History, зареєстрований у Ризі. Значна частина проєктів фонду реалізується в районі Спікері — на території колишнього Ризького гетто.
Серед спонсорів фонду — російські бізнесмени Роман Абрамович, Петро Авен і Михайло Арустамов.
Зелігман, як і російський олігарх Роман Абрамович, тривалий час інтегрований до елітних кіл Монако та Великої Британії.
Окремо варто зазначити, що з колишнім віцепрезидентом російської державної компанії «Транснефть» Михайлом Арустамовим Зелігмана пов’язували особливо тісні стосунки. Також він багато років виступав довіреною особою та бізнес-партнером ключових акціонерів російської «Альфа-Груп» — Михайла Фрідмана і Германа Хана.
Без тернів — до великих зірок
Сьогодні Зелігман мешкає далеко від Риги. Він — міжнародний нафтотрейдер, відомий як засновник і власник компанії Concept Oil Services, зареєстрованої в Гонконзі. Компанія з’явилася у 2003 році за вкрай непрозорих обставин.
Невдовзі компанія почала отримувати найприбутковіші контракти, і цей стрімкий злет став можливим завдяки впливовим зв’язкам у Москві.
Concept Oil Services швидко перетворилася на одного з великих гравців ринку нафтотрейдингу з річним оборотом у кілька мільярдів доларів.
Основними постачальниками нафти були російські та казахстанські компанії, сировину яких Concept Oil Services перепродувала на світових ринках.
Тривалий час структура Зелігмана залишалася малопомітною для широкої публіки. Однак увага медіа до латвійського бізнесмена різко зросла після того, як його компанія почала регулярно фігурувати у великих експортних угодах із російською нафтою.
Особливо показовою стала активність навколо нафтопроводу «Дружба», що традиційно використовується для постачання російської нафти до країн Європи.
На початку 2010-х років спостерігачі зафіксували незвичні коливання у розподілі обсягів постачання нафти. Компанії, що співпрацювали з Concept Oil Services, раптово отримували додаткові обсяги сировини, тоді як поставки для інших покупців скорочувалися.
Такі перекоси складно пояснити звичайною ринковою конкуренцією. У галузі поширилася версія, що трейдер має доступ до адміністративних ресурсів усередині російської системи транспортування нафти.
Невдовзі ці підозри отримали підтвердження: Concept Oil Services увійшла до десятки компаній, які отримували нафту безпосередньо від російських виробників. Протягом тривалого часу вона співпрацювала з такими енергетичними гігантами РФ, як «Роснефть» і «Сургутнафтогаз».
Російська нафтова компанія «Башнефть» у 2013–2016 роках уклала з Concept Oil Services низку контрактів на суму понад 3 млрд доларів.
Для маловідомого нафтотрейдера подібні угоди виглядали вкрай підозріло й свідчили про наявність серйозної підтримки на рівні російських енергетичних структур.
Concept Oil Services закуповувала російську нафту для подальшого перепродажу на світових ринках, що в умовах санкцій створювало певні труднощі. Втім, Зелігман системно обходив ці обмеження, а санкції того періоду фактично залишалися м’якими. Накопичений досвід дозволив йому підготуватися до часу, коли обмеження Заходу стали значно жорсткішими.
«Дулісма» проти Concept Oil Services
Компанія стрімко нарощувала обсяги контрактів із російськими виробниками нафти, що викликало різке невдоволення конкурентів і спроби оскаржити ситуацію в судах.
Зокрема, у 2017 році російська нафтова компанія «Дулісма» подала позов проти Concept Oil Services. У заяві стверджувалося, що структура Зелігмана фактично контролює ринок закупівель нафти у малих російських виробників, які експортують сировину через порт Козьміно на Далекому Сході — ключовий термінал постачання російської нафти до країн Азії.
Порт Козьміно
Арбітражний суд, до якого російська компанія «Дулісма» звернулася з вимогою обмежити можливість Concept Oil Services встановлювати ціни на нафту та впливати на умови торгівлі, не задовольнив її претензії.
Втім, під час процесу спливли інші показові обставини. Представник «Дулісми» заявив у суді, що Concept Oil Services перепродавала нафту швейцарській компанії Tenergy Trading, яку медіа пов’язують із російським мільярдером Геннадієм Тимченком — одним із наближених до Кремля бізнесменів.
Хоча спроби конкурентів домогтися обмежень для трейдера завершилися безрезультатно, судова історія привернула значну увагу до масштабної діяльності Concept Oil Services і непрозорої репутації самого Зелігмана.
Журналісти припускали, що власник Concept Oil Services має тісні зв’язки з керівництвом російської державної компанії «Транснефть».
За даними медіа, за структурою Зелігмана могли стояти люди з оточення колишнього першого віцепрезидента «Транснефти» Михайла Арустамова. Сам Арустамов залишив компанію ще у 2012 році, однак за час роботи встиг сформувати значний вплив і міжнародні контакти.
Зокрема, вже у 2013 році він отримав дозвіл на проживання у Швейцарії, а також громадянство Кіпру.
Дозвіл на проживання у Швейцарії
Саме в цей період трейдер Concept Oil Services отримав доступ до експортних нафтопроводів і ключових терміналів постачання російської нафти.
Як справжній лондонський денді
Сьогодні діяльність компанії Зелігмана часто пов’язують із трейдерськими структурами, що працюють в Об’єднаних Арабських Еміратах та Великій Британії.
У 2020–2022 роках Зелігман також обіймав посаду директора британської компанії Circle Gas Limited.
Він обійняв цю посаду у січні 2020 року, а залишив її в листопаді 2022-го.
Місцем його проживання на той момент офіційно зазначалося князівство Монако.
У 2002 році, коли Зелігман разом із професором Славінським оформлював патенти, він, як з’ясувалося, був пов’язаний із телекомунікаційним бізнесом у Великій Британії. Зокрема, працював у компанії Monogram Telecom Limited — щоправда, лише протягом короткого періоду з червня по грудень 2002 року.
Про будь-яке проживання в Монако на той час не йшлося — у відкритих даних воно не фігурує.
У цих документах британські реєстри засвітили навіть домашню адресу Михайла Зелігмана в Латвії: Рига, вулиця Томсона, 32–34.
Це Відземське передмістя — так званий дальній центр латвійської столиці. Типова п’ятиповерхова «хрущовка» 1967 року забудови.
Нині ж Зелігман проживає в Монако та веде інший бізнес максимально непублічно. Мільйони, зароблені на торгівлі російською нафтою, він інвестує в європейську нерухомість — передусім у Німеччині та Австрії.
За даними медіа, прибуток може виводитися через австрійський благодійний фонд Heartbeat mildtätige Privatstiftung.
У центрі Берліна, на набережній річки Шпрее, німецька девелоперська компанія Althafen Real Estate звела комплекс Pier 61–64 із готельними номерами, апартаментами та приміщеннями під магазини й ресторани.
У Потсдамі ця ж компанія планує будівництво масштабного торгівельно-офісного комплексу RAW Potsdam площею близько 50 тис. кв. метрів. Проєкт спричинив гучний скандал, оскільки передбачав перебудову історичної будівлі RAW Hall — пам’ятки архітектури біля головного вокзалу міста. Німецькі медіа встановили, що інвестором виступає громадянин ЄС, батько трьох дітей.
Лише у вересні 2019 року власник Concept Oil Services Михайло Зелігман відкрито підтвердив свою причетність до проєкту — в інтерв’ю німецькому виданню Tagesspiegel він прямо назвав себе інвестором RAW Potsdam.