США та Ізраїль наносять удари по Ірану: загроза глобальній нафтовій логістиці зростає
Нещодавні удари США та Ізраїлю по об’єктах Ісламської Республіки Іран вже стали причиною найсерйознішої загрози для світової нафтової логістики з часів “танкерної війни” 1987–1988 років. Корпус вартових ісламської революції (КВІР) оголосив, що прохід через Ормузьку протоку заборонено.
Варто зазначити, що це не є класичною блокадою, а так званою VHF-блокадою, яка створює правову “сіру зону”. Хоча фізично проходження можливе, відповідні маршрути вважаються “зонами ризику війни” страховими компаніями, такими як Lloyd’s of London. Без страхування танкери не можуть здійснювати рейси. Це вже призвело до того, що деякі компанії, включаючи японські Nippon Yusen, Mitsui O.S.K. Lines та Kawasaki Kisen Kaisha, змушені були наказати своїм танкерам чекати поза протокою.
Ормузька протока є критично важливим морським маршрутом, через який проходить близько 20% світового споживання нафти – приблизно 21 млн барелів щодня. Це також шлях для експорту зрідженого газу з Катару та критично важливий маршрут для інших країн регіону, таких як Саудівська Аравія, Ірак, Кувейт і ОАЕ.
Втрати у русі суден можуть викликати глобальний шок. Удари по Ірану були здійснені у суботу, коли біржі ICE та NYMEX були закриті, що призведе до затримки відображення повного цінового ефекту.
Для України важливо, як довго триватиме ця криза та який вплив вона матиме на нафтові ціни, оскільки це може вплинути на здатність Росії фінансувати війну. Серед можливих сценаріїв — коротка криза, тривала, але без руйнування нафтової інфраструктури, та масштабна ескалація з фактичним перекриттям Ормузької протоки.
У разі короткострокового зростання цін на нафту Росія отримає додаткові доходи, але це не стане критичним для фінансування війни. У найбільш негативному сценарії, із масштабною ескалацією та зупинкою танкерного руху, Росія може отримати величезні прибутки, що підвищить її фінансування агресії проти України.
Таким чином, важливо, щоб криза швидко закінчилася, що дозволить уникнути тривалого дефіциту нафти та значного збільшення доходів Росії.