Перепиши цей текст в новинному стилі:
Журналісти встановили, через кого саме проходять фінансові потоки, оформлюються активи за кордоном і нарощуються капітали глави «Газпром нефти» Олександра Дюкова та його давнього партнера Романа Спірідонова — власника трейдера Petroruss, який торгує російською нафтою, зокрема з порту Усть-Луга.
Ключовою фігурою в цій схемі називають їхнього давнього партнера з Санкт-Петербурга — Вадима Гурінова.
Ще у 90-х Спірідонов почав працювати в міжнародному нафтовому бізнесі разом із Дмитром Скигіним (співзасновник Петербурзького нафтового термінала), Олександром Дюковим (нині глава «Газпром нефти»), Романом Бєлоусовим (бенефіціар ТОВ «Платная дорога»), Вадимом Гуріновим (очолював «Сибур-Русские шины») та іншими.
Для цього на початку 90-х була придбана компанія в Монако, яку перейменували на Sotrama. Деякий час її очолював Скигін-старший. Компанія виступала засновником низки структур у Ліхтенштейні, зокрема Petroruss, і формально займалася морськими перевезеннями.
Фактично вся ця мережа замикалася на Іллі Трабері («Антиквар») — одному з найвпливовіших бізнесменів Санкт-Петербурга.
Після 90-х ця ж група знову зібралася у 2003 році в «Сибурі», який тоді контролювався «Газпромом». На початку року компанію очолив Олександр Дюков, до неї також приєдналися Вадим Гурінов і Роман Бєлоусов, який став першим віцепрезидентом «Сибур-Европа Лтд» у Швейцарії.
За даними витоків, Роман Спірідонов у цей же період працював у представництві АТ «Сибур-Европа Лтд», що ще раз підтверджує його включеність у цю групу та її міжнародні операції.
Після цього своє партнерство вони намагалися не афішувати. Однак, ставши президентом «Газпром нефти», Олександр Дюков для управління неофіційними доходами використовував саме Вадима Гурінова. Тими ж послугами користувався і Роман Спірідонов.
Саме Гурінов виступав керуючим і номінальним власником значної частини активів, оформлених на офшори, але придбаних за кошти Дюкова та Спірідонова.
Показовий приклад — шинний бізнес «Сибура» «Кордіант», який у 2013 році за рішенням Дюкова фактично за безцінь передали Гурінову через кредитні механізми.
У 2021 році Гурінов формально став покупцем баштової інфраструктури мобільного оператора «Вимпелком»: 15 тисяч веж були продані за 70 млрд рублів компанії «Сервис-Телеком», що належить Гурінову. При цьому бізнес оформили на його дружину, а кредит на угоду надав «Газпромбанк», афілійований із «Газпром нефтью».
Коли проти Дюкова посилили санкційний тиск, у квітні 2023 року він терміново переписав свій family office — компанію «Уран-Инвест» з активами близько 2 млрд рублів — на Гурінова. Формально власником став брат Гурінова — Артем Гурінов.
Сам Вадим Гурінов, який переважно проживає у Франції, поки що не потрапив під західні санкції — так само як і Спірідонов.
Серед бізнес-партнерів Гурінова — Олексій Золотарьов, власник компанії «Транслом», яка є ексклюзивним підрядником Міноборони РФ з утилізації брухту.
Гурінов багато років працює в тій самій петербурзькій групі, що формувалася ще навколо «Совэкса», Петербурзького нафтового термінала та морського порту. Цю мережу пов’язують з Іллею Трабером («Антиквар»).
З 90-х років родина Гурінових будувала розгалужену мережу компаній за кордоном, куди виводилися активи, придбані за кошти Дюкова та Спірідонова. Частину цих структур уже ліквідовано, однак частина продовжує працювати.
Зокрема, йдеться про британську компанію NEW END DEVELOPMENTS LIMITED у сфері нерухомості, яку контролює Вадим Гурінов, а частка в ній оформлена на його доньку Валерію.
У документах Panama Papers також фігурує Вадим Гурінов як ключовий бенефіціар офшорної компанії PUNCH INVESTMENTS LTD, зареєстрованої на Британських Віргінських островах.
Частками в цій структурі також володіли:
- Дмитро Соков (очолював «Кордіант», колишній керівник «Сибур-Русские шины»),
- Ілля Соснов (ексзаступник гендиректора «Сибур-Русские шины»),
- Олексій Золотарьов — бізнесмен, який проживав у Москві в Малому Ніколопєсковському провулку.
За цією ж адресою зареєстроване ТСЖ, членом якого є Олексій Юрійович Золотарьов — власник ТОВ «Кронос», материнської компанії «Транслом».
Компанія PUNCH INVESTMENTS LTD, зареєстрована у 2011 році, ймовірно, була пов’язана з аквакультурним бізнесом. Зокрема, Ілля Соснов у тому ж 2011 році став заступником гендиректора компанії «Русское море — Добыча», яка належала Максиму Воробйову (брату губернатора Московської області Андрія Воробйова) та Глібу Франку.
На брата Вадима Гурінова — Артема Гурінова — також був оформлений офшор GANO SERVICES INC. (Британські Віргінські острови). Через нього контролювалися 27% у шведському фонді RURIC, який пов’язували із закордонним контуром активів петербурзьких бізнесменів.
Фонду RURIC та підконтрольному ТОВ «Рюрик» належали три бізнес-центри в Санкт-Петербурзі, а також земельна ділянка в Стрєльні.
Окрім цього, Гурінов і його партнери володіли правами довгострокової оренди через ТОВ «Литера» на особняк — пам’ятку федерального значення на набережній річки Фонтанки, 57.
У 2019 році «Литера» була продана групі «Ілім», яка розпочала масштабну реконструкцію будівлі під власний офіс.
Сам фонд RURIC залишив російський ринок і був ліквідований у 2024 році. Водночас російське ТОВ «Рюрик» Гурінови продали у 2022 році державній корпорації «Росатом».
Артем Гурінов із жовтня 2023 року також виступає засновником ТОВ «Эрвиайди текнолоджис», компанії, яка в останні роки демонструє нетипово високі фінансові показники.
Спочатку компанію у 2015 році створила родина Зубрецьких — ІТ-спеціалістів з Архангельська. У 2017 році їхній продукт OData Server був внесений до Єдиного реєстру російського програмного забезпечення Мінкомзв’язку РФ, що дозволило компанії отримати державні преференції.
Після цього родина Зубрецьких вийшла з бізнесу, і компанія фактично втратила будь-які помітні досягнення. У 2024 році в ній залишився лише один співробітник — імовірно, сам Артем Гурінов.
Втім, фінансова активність компанії виглядає аномальною. У 2024 році фірма зі статутним капіталом у 10 тис. рублів отримала кредит на понад 2 млрд рублів, при цьому протягом того ж року повернула близько 1,8 млрд рублів. Крім того, компанія видала третім особам короткострокову позику на майже 95 млн рублів, яка швидко була повернута.
Попри такі обороти, чистий збиток «Эрвиайди текнолоджис» за 2024 рік перевищив 500 млн рублів.
Це свідчить про те, що компанія, ймовірно, вже не займається ІТ-розробками, а виконує функцію фінансового хабу — акумулює та перерозподіляє кошти всередині великої групи структур.
З огляду на зв’язки Гурінова з Олександром Дюковим і Романом Спірідоновим, ці фінансові потоки можуть бути пов’язані з проєктами, спрямованими на обхід санкцій у торгівлі російськими вуглеводнями та хімічною продукцією.
Варто також зазначити, що Артем Гурінов і Роман Спірідонов мають спільний бізнес — воронезьку компанію «Контур-С».
Окрім цього, Олександру Дюкову належить низка юридичних осіб — правонаступників ліквідованої компанії «Фотон», яка фактично була закритим «інвестклубом» топменеджерів «Сибура».
До ліквідації структура власності виглядала так:
- понад 67% належало самому Дюкову,
- близько 22% — голові правління «Сибура» Михайлу Карісалову,
- близько 5% — віцепрезиденту холдингу Михайлу Михайлову,
- 3,28% — ексголові правління Дмитру Конову,
- інші частки — іншим топменеджерам.
У листопаді 2019 року «Фотон» був поділений на 10 окремих компаній. Частина з них спочатку була оформлена безпосередньо на Дюкова, однак згодом він формально вийшов зі складу засновників.
Фактично він зберіг контроль через компанію «Уран», через яку володіє акціями «Сибура» і щороку отримує мільярдні дивіденди.
Керує «Ураном» Олена Клименко — колишня директорка «Фотона», яка раніше працювала у Федеральному управлінні Мін’юсту РФ по Центральному федеральному округу.
Водночас компаніями «Уран-Инвест» і «Эрвиайди текнолоджис» керує Дмитро Єгоров — колишній голова правління шведського фонду RURIC.
