США прагнуть змінити іранський режим без сухопутної операції: історичний контекст та сучасні виклики
Сполучені Штати Америки намагаються змінити іранський режим без проведення сухопутної операції, що викликає сумніви через історичні невдачі подібних планів у світі.
Коли США вторгалися в Афганістан та Ірак у 2001 і 2003 роках, відповідно, у них був чіткий план: ввести військові сили, повалити уряд і взяти харчування на контроль. Наразі ситуація з війною проти Ірану виглядає інакше. За словами аналітика з міжнародних відносин Гідеона Рахмана з видання Financial Times, президент Дональд Трамп не має “реалістичного плану” щодо Ірану.
Експерт зазначає, що Трамп не хоче направляти наземні війська в Іран, маючи на увазі безліч загиблих американських солдатів у попередніх конфліктах. Замість цього, він впроваджує стратегію, яка не має аналогів у світовій історії, прагнучи змінити владу в Ірані лише за допомогою авіаударів та ракет.
Після повідомлення про загибель верховного аятоли Алі Хамenei та багатьох іранських генералів Трамп закликав іранську армію скласти зброю. Однак, на думку Рахмана, відсутність конкретних вказівок ставить під сумнів можливість управління країною без чіткої організованої сили на місці.
Він зазначає, що надія США на “спонтанний перехід” до демократії після авіаударів не має історичних прикладів, і якщо Ізраїль зосереджується на знищенні військового потенціалу противника, то для США і країн Перської затоки наслідки можуть бути катастрофічними.
Стабільність таких країн, як Саудівська Аравія та ОАЕ, під загрозою через можливі іранські ракетні удари у відповідь. На думку журналіста, з тривалою війною регіон може пережити хаос, схожий на Сирію чи Лівію.
Цікаво, що у вересні 2001 року підтримка військових дій на Близькому Сході серед американців складала до 90%, тоді як тепер лише 27% громадян підтримують операцію проти Ірану.
Як повідомлялося раніше, більшість американців вважають, що напад на Іран може спровокувати масштабну дестабілізацію на Близькому Сході та призвести до довготривалої війни з використанням наземних військ. Громадськість висловлює занепокоєння щодо економічних наслідків, таких як зростання цін на енергоносії та інфляція, тому підтримується стратегія дипломатії та санкцій як кращі інструменти для стримування ядерних амбіцій Ірану.
Аналізи також вказують на те, що Росія, незважаючи на статус “стратегічного партнера”, не поспішила надавати допомогу Ірану, не направляючи туди військові частини чи засоби протиповітряної оборони.
Теги: