Більше ніж п’ять мільйонів українців були змушені залишити свої домівки через повномасштабне вторгнення Росії. Багато з них досі сподіваються повернутися, однак з часом ці мрії стають все менш реальними, і дедалі більше людей обирають залишитися на місцях. Про це повідомляє Reuters.
51-річна журналістка Марина Бондаренко вже чотири роки живе у Польщі. У лютому 2022 року вона втекла з Києва разом із сином і матір’ю, сподіваючись повернутися додому через кілька тижнів. «Були моменти, коли ми думали: «Це воно, нарешті повернемося». Ми кілька разів ходили на пошту, пакували речі в коробки, абсолютно впевнені, що повертаємося», – розповідає Бондаренко.
Війна в Україні викликала найбільшу хвилю біженців у Європі з часів Другої світової війни. Більшість українців опинилися в Центральній та Східній Європі, зокрема в Польщі, Німеччині, Чехії та інших країнах. Приблизно три чверті біженців — жінки і діти, адже чоловікам призовного віку заборонено виїжджати за кордон.
Бондаренко прагне возз’єднатися з чоловіком Андрієм Дудком, який залишився в Україні й служить оператором дронів на фронті. Проте нові хвилі обстрілів і відключення електроенергії в Києві заважають їй повернутися. «Готуємося їхати, а потім — новий масштабний удар. Я просто не можу відправити дитину під ракети», – пояснює вона.
Українські громади в Польщі значно виросли у містах, таких як Варшава та Краків, викликаючи напруженість у місцевих жителів, які скаржаться на соціальні виплати для новоприбулих і конкуренцію за робочі місця.
Для молодшого покоління українців, таких як 11-річний Данило Бондаренко, Україна стала віддаленою пам’яттю. «Я майже не пам’ятаю когось із України. Мав одного друга, але контакту не зберіг. Думаю, я не повернусь», – говорить хлопець.
Подібні історії можна знайти й у Туреччині. Ірина Кушнір і Ольга Єрмоленко, які втікли з Харкова, спочатку мріяли повернутися додому, але життя склалося по-іншому. Кушнір вийшла заміж за турка та працює викладачкою в українському відділенні Стамбульського університету, а Єрмоленко — фінансовим консультантом на відстані.
«Я не можу сказати, що повністю інтегрувалася у турецьке життя. Це дивне відчуття – бути між минулим і майбутнім», – говорить Єрмоленко. «Кожного разу, відкриваючи новини, я бачу, як ракета летить у мій будинок. Це жахливо», – додає вона.
Також, Маршалок Сейму Польщі під час виступу у Раді 24 лютого зосередиться на трьох темах.